Навчись придивлятись до знаків і прямувати за ними.

Пам’ятай: завжди потрібно знати, чого хочеш,

Ніколи не відмовляйся від своєї мрії.  

Пауло Коельо

Мета: зацікавити студентів художнім читанням, спонукати до нього; ознайомити з одним з найпопулярніших у світі письменників сучасності та його творчістю; розвивати навички аналізу самостійно прочитаних творів, висловлення своєї думки про них; виховувати любов до літератури, прагнення до самопізнання та самовдосконалення.

Обладнання: портрет письменника; видання твору; ілюстрації до нього; презентації студентів.

Хід заняття:

І   Організаційний момент

ІІ   Мотивація навчальної діяльності

Слово викладача. Письменнику, з творчістю якого ми сьогодні ознайомимося, не загрожує забуття: його ім’я стоїть третім у списку письменників, після Кінга та Ролінг, яких сьогодні найбільше читають на планеті. Його твори видано у 140 країнах світу.

Це автор всесвітньо відомого роману “Алхімік” бразилець Пауло Коельо. Письменник невтомно подорожує світом. За один день на книжковому ярмарку у Франкфурті-на-Майні в Німеччині (2003) були розпродані з дарчим підписом автора усі наявні там примірники цього роману, перекладені 52 мовами. Всього у світі продано 27 млн. його примірників. За право екранізації “Алхіміка” сперечалися французький режисер Клод Лелюш, російський — Микита Михалков та американський — Лоуренс Фітборн. Перейдемо до розгляду цього роману.

ІІІ   Сприйняття і засвоєння студентами навчального матеріалу

• Повідомлення заздалегідь підготовлених студентів про життєвий і творчий шлях письменника.

Пауло Коельо народився в Ріо-де-Жанейро в 1947 р. в сім’ї інженера. З дитинства мріяв стати письменником, та в 60-і роки влада Бразилії до митців ставилася упереджено. Тож батьки Пауло хотіли бачити його адвокатом. Небажання скоритися їм обернулись для Пауло ув’язненням у психіатричній лікарні, куди його тричі запроторювали, звідки він тричі тікав. Після втеч з лікарні стає “хіппі”. Багато читає, захоплюється Марксом, Леніним, засновує підпільний журнал “200”, в якому обговорювались проблеми духовності, пише тексти анархічних пісень, рок-пісень. Ці тексти зробили його знаменитим і багатим. Та він продовжує шукати сенс життя: працює журналістом, намагається реалізуватися в драматургії та театральній режисурі.

Невдовзі темами його віршів зацікавилась і влада. Коельо звинувачують у підривній антиурядовій діяльності, за що тричі арештовують і піддають катуванням.

Після в’язниці Коельо вже не пише віршів, пробує зробити службову кар’єру, але невдало. Тоді він вирішив подорожувати. В Амстердамі Пауло стає членом като­лицького ордену РАМ. Там він навчився І розуміти мову знаків і знамень. Пізніше він І описав її у “Алхіміку”.

Пауло Коельо випустив 14 книжок, 7 з них відомі читачам і нашої країни: “Алхімік”( 1988), “На березі Ріо-П’єдру сіла та й заплакала” (1994), “П’ята гора” (1996), “Книга воїна світла” (1997), “Вероніка вирішила померти” (1999), “Диявол та сеньйорита Прим” (2000), “Одинадцять хвилин” (2003).

19 вересня 2004 р. Пауло Коельо побував і в нашій, країні. У Києві йому було вручено орден “Знак пошани” та іменний годинник. Відвідав визначні місця Києва, Оде­си, Львова. Мав намір написати твір про Чорнобиль, про його трагічну історію.

Пишучи, письменник відчуває себе не стільки письменником, скільки духовним наставником, який знає,

що таке добро, а що — зло. Коельо переконаний: основа популярності його книжок у тому, що в них доступно відтворено життєві та філософські постулати, біблійні істини.

В “Алхіміку” йдеться про юного вівчаря Сантьяго, який мріє подорожувати світом в пошуках найпрекраснішого скарбу, який було знайдено коли-небудь.

Він долає шлях зі свого будинку в Іспанії до екзотичних ярмарків Танжера — долає пустелі Єгипту, де його чекає доленосна зустріч з алхіміком.

“Алхімік” — книжка про мудрість, про необхідність слухати своє серце, читати знаки, які трапляються на жит­тєвому шляху, а найперше — йти за своєю мрією і за жодних обставин від неї не відмовлятися.

IVРобота над змістом твору. (Технологія “слідом за автором”).

—Хто є героєм роману?

(Іспанський вівчар Сантьяго, який уже два роки зі своїми вівцями мандрує з місця на місце в пошуках води і гарних пасовищ).

—Чим любив займатися Сантьяго?

(“Спілкуватися” зі своїми вівцями. Він був впевнений, що вони розуміють все, про що він їм розповідає. А розповідав про те, яка тяжка доля пастуха, як мало в ній радощів, часто навіть читав їм книжки. А найчастіше розповідав про дівчину, доньку торгівця, яка жила в тому місті, куди він мав прийти через 4 дні. Ця красуня — “андалузійка на вигляд: чорні довгі коси, очі, як у маврів, що підкорили у свій час Іспанію”, — йому дуже подобалась).

—Що ми довідались про походження героя, про його
життя?

(Він народився в простій селянській сім’ї, до 16 років навчався в семінарії, батьки мріяли його бачити священником. У семінарії Сантьяго вивчає латину, іспанську мову і богослов’я. Але потяг до пізнання світу переміг намагання пізнати Бога, вивчати гріхи людства. І одного разу, коли відвідував батьків, набрався хоробрості та зізнався, що священником бути не хоче, а мріє подорожувати).

—Як батьки поставились до життєвого вибору
сина?

(З розумінням, батько віддав йому гаманець з останніми трьома старовинними золотими монетами, щоб син купив собі отару овець і став їхнім пастухом, бо тільки так він зможе мандрувати світом, дізнаючись про інші землі, людей, які живуть на них, та їхні звички. Так юнак стає вівчарем).

—Що турбувало молодого вівчаря?

(Сон, який приснився йому двічі: дитя гралося з його вівцями, а потім вмить підхопило його на руки і перенесло до Єгипетських пірамід. Щоб розтлумачити цей сон, він звернувся за допомогою до циганки, яка йому порадила негайно потрапити до Єгипту, знайти свої скарби, а вони заховані десь, на її думку, біля пірамід. А за це він, Сантьяго, мусить віддати їй, якщо знайде скарби, їх десяту частину).

—Чому герой любить подорожувати? Підтвердіть свою розповідь цитатою з тексту.

(“У Сантьяго скрізь були друзі — тому він любив мандрувати, заводити нові знайомства. Якщо біля тебе одні й ті самі люди, вони входять у твоє життя. А через деякий час намагаються його змінити. І якщо ти не хочеш бути таким, яким вони тебе хочуть бачити, то ображаються.

Кожен точно знає, як треба жити на світі, тільки особисте життя ніхто чомусь не може налагодити”. Отже, герой не поділяє порад та настанов своїх друзів, він обстоює думку про те, що кожен має прожити власне життя, знайти і пройти свою стезю у цьому світі. Він хоче бути вільний у своїх думках, діях, помилках ).

—Розкажіть про зустріч вівчаря Сантьяго з Мельхіседеком, царем Салімом. Які думки царя вразили нашого героя?

(“Усі люди, допоки вони ще молоді, знають свою Долю”. “Вони не бояться мріяти і прагнути того, що б їм хотілося зробити. Але минає час, і якась сила їм говорить, що здійснення їхньої Долі неможливе. Вона, ця таємна сила, і вказує на те, як втілити свою Долю. На цій планеті існує одна велика істина: незалежно від того, ким ти є і що ро­биш, але, коли ти по-справжньому чогось бажаєш, ти досягнеш цього, адже ж таке бажання зародилося в душі Весту. Це і твоє призначення на Землі. У людини один єдиний обов’язок: прямувати за своєю Долею до кінця. І пам’ятай, що, коли ти чогось хочеш, весь Всесвіт сприятиме тому, щоб бажання твоє здійснилось”. “Життя хоче, щоб ти йшов за своєю Долею, і збуджує апетит смаком удачі”. “Ти знайдеш шлях до єгипетських пірамід за тими знаками, якими Господь відзначає шлях кожного в цьому світі. Потрібно тільки вміти прочитати те, що написано для тебе”).

(“Секрет щастя в тому, щоб бачити все, чим чудовий і славний світ, але ніколи не забувати про дві краплі олії в чайній ложці”. І вівчар зрозумів, що хотів сказати йому старий. Сантьяго любив мандрувати, але не забував і про своїх овець. Отже, секрет щастя полягає в тому, щоб іти за своєю мрією, своєю Долею, але підчас цього шляху не забувати і про те, що дороге твоєму серцю).

—Доведіть, що Сантьяго — мрійник.

(Мріє знайти скарб, зізнається у цьому першому зустрічному, сподівається на його допомогу підчас купівлі верблюда і досягненні єгипетських пірамід, а в хвилини розпачу зізнається: “Я сприймаю бажання за дійсність і бачу світ не таким, яким він є насправді, а таким, яким хочеться його бачити”).

• Осмислення прочитаного. Диспут за запитаннями.

1. То що ж таке життя: це те, у чому ми беремо участь?
2. Невже життя — це те, що ми бачимо збоку?
3. Життя — це наше уявлення про нього?

• Питання для бесіди.

—Що допомагає герою зібратися з думками?
(Урімм і Туммім — камінці старого мудреця Мельхіседека — давали відповіді вівчарю на порушені питання і нагадали, що потрібно звертати увагу на знаки і прямувати за ними, а також, що старий Мудрець, як завжди, з ним. Це надало йому впевненості та наполегливості в досягненні своєї мрії: він хотів побачити новий світ — і його побачить. Герой приходить до висновку, що він, Сантьяго-вівчар, — відважний шукач скарбів і пригод).

—Розкажіть про знайомство Сантьяго з торговцем порцеляною в Танжері та про його роботу в нього.

—Чим відрізняються погляди цих персонажів на спосіб життя та мрії?

(Сантьяго мріє про піраміди та прагне до них потрапити, хоче мрію зробити реальністю, а торгівець порцеля­ною говорить: “Коли мрія стане дійсністю, не буде для чого жити на світі”, він мріє здійснити паломництво до Мекки і водночас боїться цього: а якщо на тому його життя закінчиться).

—Як змінилось життя, торгівля мусульманина підчас праці у нього іспанця Сантьяго?

(Торгівля, добробут покращились, він добре платив за роботу Сантьяго, вважав його для себе добрим знаком, так що через певний час наш герой зможе “повернутися до Іспанії, купити собі не шістдесят голів овець, а два рази по стільки ж. Єгипет стає на цей час для нього мрією не­здійсненною, яку мусульманина — Мекка”. На деякий час Сантьяго відмовляється від своєї мрії побувати біля пірамід. Він вже багато чому навчився: вмів торгувати пор­целяною, володів мовою без слів і читав знаки, додому хоче повернутися багатим чоловіком, там купить багато овець.

Головне — герой змінив погляди на життя мусульманина: “Я нічого в життіне хочу, а ти змушуєш мене відкривати нові долі… Річку життя зупинити неможливо”).

—Скільки часу працював Сантьяго у торгівця порцеляною?

(Одинадцять місяців і 9 днів. Він справді заробив бага­то грошей, на них можна було купити і квиток додому, до Іспанії, і 120 овець, і дозвіл на торгівлю між Іспанією і тією державою, де він перебував. Господар йому сказав: “Я гордий за тебе. Ти вдихнув життя в мою крамницю. Але знай: я не поїду до Мекки, а ти не купиш собі овець. “Мактуб” — така доля, так записано”).

—Які наступні дії героя ?

(Він вирішує здійснити свою мрію: “У вівчарі поверну­тися завжди встигну. А ось наступна можливість потра­пити до пірамід може і не з’явитися”).

—Від кого і що він дізнався про беззвучну Всесвітню Мову?

(Від Англійця, з яким подорожував через пустелю до Єгипту: “Все на світі — знаки. Дуже давно люди говорили однією мовою, а потім забули її. Ось цю Всесвітню Мову я і шукаю. Тому я тут. Я мушу знайти людину, яка володіє Всесвітньою Мовою”. Та й сам Сантьяго з часом почав її розуміти, особливо в пустелі: “Караван розмовляє з пус­телею такою Всесвітньою Мовою, тому вона і залишає його шлях відкритим. Пустеля випробовує кожен його крок і якщо переконається, що він в беззаперечній співзвучності з нею, пропустить до оазису. А той, хто може бути відважним, але не володіє цією мовою, загине в перший же день шляху. Я бачу, як провідники читають знаки пустелі, — це душа каравану говорить з душею пустелі”).

—Розкажіть про перебування Сантьяго в оазисі.
(Допомагав Англійцю шукати Алхіміка, закохався в молоду дівчину Фатіму, яка відповіла йому взаємністю і пе­реконала в тому, щоб він не зупинявся, а продовжував шукати те, що шукає. “Якщо тобі доведеться піти раніше, ніж закінчиться війна між племенами пустелі, іди на по­шуки Своєї Долі… А якщо я — частина твоєї Долі, коли-небудь ти до мене повернешся. Я жінка пустелі та хочу, щоб мій чоловік був вільний, як вітер”. Сантьяго часто блукає пустелею, вслухається в її мову, пізнає Душу Світу, в пустелі з’являється йому видіння: воїни з оголеними шаблями входять до оазису, що загрожує мирному життю населення, їх потрібно попередити).

—За яких обставин вівчар зустрівся з Алхіміком ?

(Попередивши вождів оазису про небезпеку, Сантьяго роздумував про своє майбутнє. Та раптом з’являється величезний білий кінь з вершником в тюрбані — весь у чорному одязі з соколом на лівому плечі. Це і був Алхімік, який промовив: “Я хотів випробувати твою відвагу. Немає нічого важливішого для того, хто шукає Мову Світу”, і призначив вівчарю зустріч, якщо той, звичайно, залишиться живий доти, доки прийдуть воїни з пустелі до оазису).

—Які поради отримав Сантьяго від Алхіміка?

(1. “Якщо ти щось побажаєш, увесь всесвіт буде до тебе прихильним і допоможе в тому, щоб твоє бажання здійснилось”.

1. “Зло не в тому, що входить до вуст людини, а в тому, що виходить з них”.
2. “Наберись сил, як воїн перед битвою. Але не забувай, що серце твоє там, де скарби. А їх потрібно знайти, тому що тільки тоді все, що ти зрозумів, відчув на своєму шляху, матиме сенс”.
3. “Наступного дня продай свого верблюда, купи коня, кінь витриваліший в пустелі, ніж верблюд”.
4. “Покажи мені життя пустелі, бо тільки той, хто знайде тут життя, може знайти скарби”.
5. “Я сам буду твоїм провідником до пірамід”.
6. “Кохання не може заважати людині йти за Своєю Долею, якщо вона розмовляє Всесвітньою Мовою”.
7. “Є тільки один шлях осягнення свого призначення на Землі — діяти”.
8. “Не думай про те, що залишилось позаду, все вже в Душі Світу і буде там навіки”.
9. “Якщо те, що ти знайшов, зроблено з якісного матеріалу, ніщо його не зіпсує. І ти сміливо можеш повернутися”.
10. “Слухай своє серце. Йому відомо все на світі, бо воно — рідня Душі Світу і коли-небудь повернеться до неї”.
11. “Де серце — там і скарби”.
12. “Зрада — це удар, якого не чекаєш. Якщо знатимеш своє серце, то воно тебе ніколи не зрадить, бо ти знаєш всі його мрії, бажання і зумієш впоратись із ним. А втікати від свого серця ще нікому не вдавалось. То вже краще його слухати”.
13. “Боязнь страждання — гірше самого страждання. Жодне серце не страждає, коли відправляється на пошуки своєї мрії, тому що кожна мить цих пошуків — це зустріч з Богом і Вічністю”.
14. “Ми, люди, ніколи не розуміємо, які скарби перед нами, тому зовсім не віримо у ці скарби”.
15. “Серце допомагає тільки тій людині, яка йде за своєю Долею”. “Коли люди воюють між собою, до Душі Світу доноситься гомін битви. Нікому не вдається уникнути наслідків того, що діється під сонцем. Все — одне ціле”.
16. “Погляд виказує силу душі”.
17. “Той, хто втручається в чужу Долю, ніколи не промине особисту”.
18. “Кожна людина на Землі, хоч чим би вона займалася, відіграє головну роль в історії світу. І навіть зовсім про це не здогадується”.
19. “Світ — це частина Бога. Алхімія перетворює духовне начало в матерію”).

—Як пояснив Мудрець смисл слова “алхімік” ?
(Це людина, яка знає природу і світ”; “Той, хто йде за своєю Долею, знає і вміє все. Тільки одне заважає здійсненню його мрії — це боязнь невдачі”).

—Як Сантьяго роз’яснює призначення понять “алхімія” та “кохання” ?

(“Алхімія для того, щоб кожен шукав і знаходив свій скарб і хотів після цього ставати кращим, ніж раніше. А коли намагаємось стати кращими, ніж були, все навколо нас теж стає кращим. Кохання — це сила, яка покращує Душу Світу. Коли любиш, то завжди намагаєшся стати кращим і ким завгодно”. Сантьяго приходить до виснов­ку, що Душа Світу — це лише частина Душі Бога, а Душа Бога — це його власна душа. І він здатен творити дива.

Душа Світу = частина Душі Бога = Душі Сантьяго (лю­дини). А людина здатна творити дива!).

—Що трапилось з Сантьяго після прощання з Алхіміком?

(Наближаючись до пірамід, вівчар слухав своє серце, воно мало підказати, де скарби. Зачарований пірамідами, він стояв і плакав, а за висловом Алхіміка, куди впадуть його сльози, там і слід шукати скарби. Та всю ніч, риючи пісок у нібито вказаному місці, так нічого і не знайшов. Вибився із сил, поранив руку, але продовжував вірити своєму серцю, яке веліло шукати там, куди упадуть його сльози. Згодом був побитий воїнами-дезертирами. їхній ватажок відкриває йому свою таємницю: “На тому місці, де ти стоїш, я сам кілька разів бачив один і той самий сон. І снилося мені, неначе я маю відправитися до Іспанії, знайти там зруйновану церкву, де зупиняються на ночівлю вівчарі зі своїми вівцями і де на різниці виріс сикомор. Під його коренями заховані скарби. Але ж я не такий дурень, щоб лише через те, що мені приснився сон, йти через пустелю”. Отже, автор говорить, що у світі є два типи людей: одні мрійники, вірять у віщі сни, хочуть мрію зробити реальністю, а інші скептики, а може, і циніки, які ні в що не вірять та ще й глумляться над іншими).

—Як же закінчується ця незвичайна історія пошуків скарбів?

(Вівчар Сантьяго знову на батьківщині біля зруйнованої церкви. Не раз він зупинявся тут зі своєю отарою на ночівлю. Але тепер у його руках лопата. Він знову вирішив випробувати свою Долю, повіривши в правдивість сну ватажка дезертирів. Цього разу його мрія збулася: він знайшов скарб, став багатим і поїхав за коханою Фатімою до Африки. І читач вірить, що у Сантьяго тепер буде все добре).

«Сюжетна» парабола повісті у вигляді схеми, пояснення значення зупинок

Очікуваний результат відповіді

Кожна зупинка, кожен епізод відкривають героєві якусь істину, мають алегоричне значення.

«Тариф» – «Усе у світі має свою ціну».

«Танжер» – «Ніколи не відмовляйся від своєї мрії».

«Пустеля Сахара» – «Усі ми частинки Світової Душі».

«Оаза Ель-Фаюм» – «Любов – це сила, яка трансформує і вдосконалює Світову Душу».

«Табір блакитних вершників» – «Я здатен творити чудеса».

«Стара церква» – «Скарби там, де заплаче серце».

• Підсумкова бесіда.

Кого можна назвати Алхіміком?
(Алхімік — той, хто займається добуванням золота з металу.

Алхімік — той, хто шукає філософський камінь та еліксир безсмертя.

Алхімік — той, хто збагнув свій шляху житті й прошов ним, набув життєвого досвіду, знайшов кохання, пізнав Мову Світу і набув матеріальну підтримку).

У чому ж полягає проблематика “Алхіміка” ?

(Це твір про пошуки і віднайдення істини. Алхімік — це людина, яка знайшла свій шлях у житті.

Книжка Коельо адресована людям, які шукають сенс людського існування.

Письменник стверджує, що у кожної людини є свій шлях ужитті, але не всім вистачає мужності ним пройти.

Критики вважають, що успіх цього твору пояснюється його філософічністю і водночас простотою та поетичні­стю. “Алхіміка” поставили в один ряд з такими світовими бестселерами, як “Маленький принц” Екзюпері, “Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон” Баха.

Сантьяго завдячує Всевишньому за Віру в свою стезю, за зустріч з Мельхіседеком, з продавцем порцеляни, з Англійцем, з Алхіміком і, головне, — з жінкою пустелі, яка змусила його повірити, що кохання ніколи не відокремить людину від ЇЇ шляху. Твір Коельо розкриває життєву філософію автора, філософію, яку він відкривав для себе упродовж багатьох років. І потрібно визнати — цікаву і незвичайну. З нею можна погодитися, або погодитися частково, або ж зовсім не погодитися. Але відкинути її не можна.

Відома актриса Джулія Робертс так сказала про роман: “Це як музика. Коельо — Алхімік – слова”. Співачка Мадоннна: “Алхімік” — прекрасний твір про магію, мрію і скарби, які ми скрізь шукаємо, а знаходимо у себе на порозі).

Викладач. Бажаю і вам, шановна молодь, стати справжніми алхіміками свого життя, обрати правильний шлях у ньому, оволодіти улюбленою професією, бути добрими, милосердними, завжди готовими прийти на допомогу тому, хто її потребує. Нехай всі ваші мрії збуваються!

Домашнє завдання: Запишіть свій творчий роздум про усвідомлене Вами сьогодні на занятті.