(Малюнок: фрагмент картини Пітера Брейгеля Старшого “Тріумф смерті”, 1562)

План відповіді.

1. Багатозначність образу чуми в романі.
2. Усвідомлення героями абсурдності світу, їхні життєві позиції.
3. Роман «Чума» як притча про людей, які не бажають миритися зі злом.

 

Опорні слова і поняття: абсурдність буття, світове зло, діяльне добро і співчуття, екзистенціалізм, проблема вибору, сюжетний зміст назви, художнє осягнення подій Другої світової війни, морально-духовний зміст.

Альбер Камю (1913—1960) — французький прозаїк, публіцист, філософ. Його творчість мала значний вплив на розвиток європейської культури XX ст.

1946 р. А. Камю завершив роботу над одним із кращих своїх творів — романом «Чума». Цей твір яскраво. виявив творчу й ідейну еволюцію письменника.

Роман має кілька змістовних рівнів, це відзначили вже перші критики: «У цьому стрункому творі,  зовні такому незворушному, лунає багато різноманітних голосів…». Сам автор зауважував, що «явний зміст» роману — «боротьба європейського Опору проти фашизму», поданий в алегоричному образі чуми. «Коричневою чумою» називали фашистів у Європі. У романі це підтверджується часом дії 194… р., порівнянням на сторінках твору чуми з війною і зауваженнями, що обидві застають людство зненацька, змалюванням тієї страшної атмосфери ізоляції міста, зумовленого карантином, що нагадує фашистське ув’язнення Європи в роки Другої світової війни. Художнє осягнення подій Другої світової війни письменник пропонує у світлі екзистенціалістської  філософії, таким чином сюжет набуває більш глибокого значення.

Алегорично зображуючи французький Рух Опору, письменник зображує не конфлікт окремих особистостей, характерів, суспільних або ідеологічних угруповань, а зіткнення людства з безособовою, страшною, руйнівною силою — чумою, чимось на зразок абсолютного зла. Несподіване і безжалісне втручання чуми розкриває абсурдність, ірраціональність світу, оманливість гармонії і логічності життя. Залишившись віч-на-віч із цією безглуздою і невблаганною силою, що несе смерть, персонажі роману мусять визначитися у своєму ставленні до світу і людей.

У «Чумі» розвинулися екзистенціалістські мотиви попередніх творів Камю: абсурдність буття, свобода людини, її вибір перед обличчям смерті. Свій вибір робить кожен. Лікар Ріє розуміє, що зло непереможне, але він продовжує виконувати свій обов’язок, допомагає недужим, наражаючись на небезпеку захворіти. Він не герой, але в екстремальній ситуації зберігає людську гідність, відповідальність перед своєю совістю. Ріє не самотній, чимало людей виявляються нездатними миритися зі злом, навіть коли воно непереборне: Тарру, Рамбер, Гран, Панлю, мати Ріє, інші. Тому висновок, до якого приходить Ріє, не здається читачу надмірно пафосним: «… люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу». Роман Камю — це притча про людей, які «через неможливість бути святими, відмовляючись змиритись із лихом, намагаються бути цілителями».

Моральні проблеми, що постають на сторінках роману, автор теж намагається вирішити з позиції філософії екзистенціалізму. Світ абсурдний, визнає автор, і людина повинна мужньо це визнати. Але абсурдність світу не виправдовує небажання людини жити за законами совісті, честі, обов’язку. Зі злом треба боротися у будь-яких його проявах, навіть коли боротьба нерівна, навіть коли зло непереборне. У фіналі сказано: «бацила чуми ніколи не вмирає, і ніколи не щезне», як ніколи не щезне зло у світі, тому кожна людина повинна визначити свою життєву позицію. У боротьбі зі злом люди об’єднуються, тоді вони не почуваються такими самотніми у світі. Любов — найважливіша людська цінність, вона додає людині сили жити в абсурдному світі.

 

Висновок. У сюжеті роману «Чума» є кілька смислових прошарків, які розкриваються автором в алегоричному та філософському плані. Алегоричний і філософський плани в романі тісно переплітаються: фашистська «чума» зображується як прояв абсурдності світу. Але письменник не пропонує змиритися, він закликає мужньо прийняти виклик абсурдного світу і стати на боротьбу зі злом.

Із текстом твору можна ознайомитися за посиланням.