На моє глибоке переконання, повноцінним навчання стає лише тоді, коли  вдається у спілкуванні демонструвати студентам свою особистісну рівність з ними, власну залученість до взаємодії, небайдужість до них і до теми заняття. Мені самій цікаво на занятті! І як не парадоксально, але за такою позицією – багатолітній досвід. Адже знадобилось, насамперед, удосконалювати власну систему спілкування, пошук таких комунікативних засобів – слова, паузи, інтонації, погляду,  які допомагають “достукатися” до розуму  і душі студента.

Предметом вивчення на занятті літератури є художній текст – продукт творчої діяльності людини. Студент лише в тому разі найефективніше сприймає цей текст, коли він перебуває в позиції творця. Процес такого вивчення літератури можна подати своєрідною формулою: творчість автора + творчість студента-читача + творчість викладача = урок як новий твір мистецтва.

Творчість студента на занятті може проявлятися в різних видах художньої діяльності. Важливо, щоб із самого початку навчання він став не лише свідком, а й учасником живого дійства, висловлюючи, наприклад, в грі свої враження, почуття, переживання, щоб він був здатний до експромту, імпровізації. Саме гра може стати однією з провідних форм організації заняття. Але тут важливо не допуститися помилки, щоб заняття не перетворилося на суцільну гру. Задля цього гра як методичний прийом постійно повинна бути чітко спрямована на основну мету – навчання та вироблення певних умінь і навичок.

Творчий підхід з мого боку дозволяє послідовно й природно вести студента від простого до складного. При цьому в колективі створюється особливий моральний клімат. Мистецтво облагороджує людину. Потреба в духовній діяльності «для інших» стає радістю «для себе».

Багатозначність художнього образу, помножена на різноманітне індивідуальне сприйняття, обумовлює також зіткнення думок читачів. Ось чому стимулювання самостійних підходів, особистої думки кожного студента на аналітико-синтетичному етапі вивчення твору  дуже важливо. Без суб’єктивності сприйняття мистецтва взагалі неможливо.  Не можна ігнорувати власну думку студентів про твір, про героїв, про письменника.  Проте, шкідлива і погоня за оригінальною думкою і як би там не було – хай не вірно, зате своє.  Якщо студент прийшов до якихось незвичайних, інтересних, хай навіть у чомусь спірних висновків, – заохочую, при цьому тактовно сперечаюся.  Якщо студент приєднується до думки критика, моєї, як вчителя,  автора підручника,  до загальноприйнятої думки, він робить це свідомо, аргументовано, показуючи, що ця думка ним сприйнята, продумана, стала для нього власною, –  погоджуюсь із ним. Гірше, якщо студент індиферентний, байдужий до всього і взагалі ніяких поглядів немає. Ось тоді і потрібні майстерність і особливий такт!  Саме тому свої заняття  прагну будувати на ґрунті діалогічної взаємодії зі студентами, бо це, у свою чергу,  забезпечує молодим людям активну позицію у навчальному діалозі з викладачем, дає змогу відчути і виразити себе як особистість.

До  прикладу театрально-творчий розвиток студентів у процесі вивчення тексту художнього твору, а саме: характеристика дій героїв політичної казки Дж. Орвелла «Колгосп тварин» в імпровізованому ляльковому театрі.