Образ ліричного героя в збірці «Листя трави» Волта Вітмена.

План відповіді

1. «Листя трави» як унікальне явище американської і світо­вої літератури.
2. Ліричний герой вітменівських віршів —Уселюдина.
3. Багатогранність образу ліричного героя в поезії В. Вітмена.

Опорні слова і поняття: своєрідність мови і вірша, особливості римування, тематична різноманітність, єдність людини і природи, життя і смерті, минулого і сучасного.

«Листя трави» В. Вітмена (1819—1892) — явище унікальне в американській літературі, яке називають ліричним романом у віршах, тому що збірка, як роман, відбиває розвиток самого поета, його світогляду, ство­рює картину дійсності. Перше видання (1855) містило 12 віршів і поем. За життя поета вийшло 8 видань, і кожне автор доповнював новими віршами і поемами. Останнє, найбільш повне видання 1891 року містило понад 100 віршів і поем.

Про головну працю свого життя, збірку «Листя трави», поет не любив говорити «моя книга», віддаючи перевагу слову «наша». Ця книга про Людину у її найкращому і най­повнішому втіленні. Вітменівський герой — «Уселюдина». Здається, немає в людському житті нічого, що не увійшло б до вітменівського космосу: «душа» і «тіло», молодість і старість, сумніви і безмежна віра, любов, страждання, щастя, пошук, праця. — все це увібрала головна книга поета.

Творче кредо письменника викладене у вірші «Себе я оспівую»:

Сучасну людину я оспівую. І життя неосяжне в своїм сердцебитті та моці. {Переклад В. Коротича)

Найповніше ідея братства й рівності людей, злиття індивідуального буття з космосом висвітлене в одній із найкращих поем, які увійшли до збірки «Листя трави» — «Пісні про себе». Вона відкривається ліричним зачином: із задумливих і запилених кімнат герой біжить на берег ріки, де скидає з себе одяг —- важкий тягар умовностей і незмінних правил —і дихає легко й вільно. Розчинившись у природі, він відчуває себе щасливим:

Я вдоволений, танцюю, сміюся, співаю. (Переклад Л. Герасимчука)

У суцільному потоці образів нероздільні «пари подиху» героя і «дух земного сухого листя, звуки слів і пориви вітру». Ліричний герой поеми відчуває прагнення до гармонії навіть у найменший часточці живого.

Герой розмірковує про те, що таке трава. Цей невибагливий витвір природи виступає у поемі як знак єдності світу, який можна відчути. Герой називає її «зеленим прапором надії», «хустинкою від Бога», волоссям матері-землі.

Людина показана у поемі як законне і любе дитя природи. Вона досконала і прекрас­на. Кому і навіщо вона повинна підкорятися, запитує поет. Чим пожежник, який бореться з вогнем, гірший за грецьких богів? Дружина машиніста з немовлям біля грудей, хіба вона не Богородиця?

Вустами ліричного героя поет стверджує:

Я божественний у середині і зовні

Я щодня, щогодини, щомиті бачу скрізь Бога,

На обличчях чоловіків і жінок… і на своєму обличчі.

{Переклад Л. Герасимчука)

У ліричного героя поеми багато облич. Він і загнаний раб, і старий артилерист, і заплакана вдова, і солдат, що спить. «Ці люди — я. Я відчуваю їх, вони мої, — говорить поет. — У мене є один центральний образ — загальна людська особистість, типізована ‘ через мене самого. Але моя книга змушує кожного читача стати головною дійовою осо­бою, яка переживає кожний рядок».

У поемі розкриваються поняття кохання, щастя, життя і смерті. Голос природи герой вважає досконалим і мудрим і, слухаючи його, зливаючись з ним, відкриває для себе світ:

Я виходжу до тривкого і суттєвого від паростка великого чи малого.

{Переклад Л. Герасимчука)

Уночі ліричний герой іде на побачення із Всесвітом. Він чує, як «шепочуться зорі на небосхилі про каламутний ставок в осінньому лісі, про місяць, що спускається по круто­схилах шелесткого смеркання». Він освідчується у коханні землі, звертається до моря:

Море — ти безмір життя…

Я частинка твоя невіддільна, я одна твоя хвиля і всі твої хвилі одразу.

{Переклад Л. Герасимчука)

Протягом майже чотирьох десятиліть Вітмен перебував незмінно вірним своїй книзі, але не тому, що будував поетичний мавзолей для себе. Ця самовіддана праця стала супутником і дзеркалом його життя, вищу мету якого поет вбачав у збереженні своїх іде­алів і у безупинній творчій діяльності, спрямованій на їх утілення.

Висновок. Особливості ліричного героя В. Вітмена виявилися у нових темах віршів, у нових ідеях і нових формах. Відчути ці особливості — значить відкрити для себе новий

світ, світ неповторної особистості В. Вітмена, який і через стільки років після власної смерті допомагає наче вперше побачити світ, здивуватися його красі й єдності, прочи­тати пісню про світ і про себе.