Повість-притча (політична казка) «Колгосп тварин»

Поява у 20-х роках ХХ ст.. різних форм тоталітарних режимів – фашизму в Італії, його різновиду – фашизму в Іспанії, нацизму в Німеччині, сталінізму в СРСР, викликала широкий мистецький резонанс і активізувала художнє осмислення цих лиховісних явищ нового тисячоліття у культурі та літературі зокрема. Зарубіжні та українські письменники (О.Хакслі, А.Кестлер, А.Мальро, Є.Замятін, Ф.Іскандер, В.Шаламов, В.Винниченко, І.Багряний, В.Барка) у своїх художніх та публіцистичних творах показали своєрідне мистецьке бачення тоталітаризму. Це були непересічної долі особистості, котрим довелося на власному життєвому досвіді пересвідчитися к деструктивному характері тоталітарного режиму, бо саме у літературу цього періоду доволі брутально «увірвалася» політика. Саме Дж. Орвелл першим заговорив про взаємопроникнення політичного та художнього феноменів та утворення цілісності, яку сучасні науковці назвали «широкою текстуальністю».

Дж. Орвелл має безпосередній стосунок до проблеми осмислення тоталітаризму, оскільки він жив в епоху тоталітарних режимів, які стали визначальним фактором у світоглядному зламі письменника, спричинили значні зміни у світоглядній парадигмі, сприяли переосмисленню ідейно-естетичних засад творчості.

Такі поняття. Як «холодна війна» («cold war»), «ново мова» («newspeak»), фрази «Старший брат стежить за тобою» («BigBrotheriswatchingyou»), «Усі тварини рівні, але деякі рівніші за інших» («Allanimalsareequalbutsomeanimalsaremoreequalthanothers»), що були вперше вжиті в художніх і публіцистичних творах Дж. Орвелла, увійшли в обіг багатьох країн або стали афоризмами.

Ідеї Дж. Орвелла, розсіяні у художніх творах, публіцистиці, літературно-критичних працях значно вплинули на мистецький, інтелектуальний, академічний, політичний рух, спонукаючи світову спільноту до усвідомлення загроз та катастрофічних наслідків авторитарних ідеологічних втручань у людське буття.

Безпосередній контакт Дж. Орвелла з українською культурою та читачем відбувся у 1947 році, коли в Мюнхені з’явилася друком повість-притча ( політична казка) «Колгосп тварин» в авторизованому перекладі І. Чернятинського (літ. Псевдонім Ігоря Шевченка). Дж. Орвелл підтримував стосунки з МУРівцями. «Я впевнений, що нам потрібно допомогти цим діячам усім, чим можна. Я ще від 1945 року не перестаю говорити, що Ді Пі – це Богом послані люди, які допоможуть зламати стіну між Росією і Заходом. Якщо наш уряд цього не розуміє, тоді нам особисто доведеться докласти зусиль і зробити все, що в наших силах»

(Творчість М. Рудницького. Новели «Нагоди і пригоди» та «Ненаписані новели»).

На думку О. Звєрєва – літературного критика та перекладача, художня майстерність англійського письменника у тому, що він канонізований як провидець, як політичний мислитель, як аналітик і поборник тоталітарних режимів.

Дж. Орвелл створює текст, враховуючи можливі реакції своїх читачів, тому твір залишається відкритим і залучає до активної діяльності іншу свідомість.

У створенні і передачі підтекстової інформації письменник використовує асоціативні засоби – він будував текст із врахуванням історичного досвіду читача, його компетентності, без якої розуміння прихованого змісту неможливе.

Художнє відображення історичних реалій, конкретних постатей та явищ у творі англійського письменника подається через алегорію та іронію. «Колгосп тварин» – це зображення авторитарної системи правління. Тварини у тексті виразно демонструють як людські вади, так і недолугість суспільства.

Художня палітра Дж. Орвелла у змалюванні тоталітаризму та демонстрації авторської позиції багата на постійні та, особливо, на оказіональні епітети. Авторські епітети та значна кількість «гібридних» художніх означень дають змогу письменнику детально зобразити весь комплекс художніх образів, максимально точно передати емоційно-експресивну інформацію та прихований зміст своєму читачеві.

Письменник акцентував на тому, що мистецтво неможливе без забезпечення свободи слова і мистецької думки, ліберальної суспільно-політичної атмосфери для художнього самовираження. Також поділяли думку, що художній твір потрібно оцінювати естетичними мірками, виступав за ідеологічну незаангажованість критичних підходів, використовував порівняльний метод, пропагував феноменологічну спрямованість сприймання літературного твору читачем, проте, висловлював недовіру до академічної методології та її аксіологічних принципів.

Орвелл – критик схилявся до думки, що художній твір повинен правдиво відображати реальну суспільно-історичну дійсність, документуючи факти життя для прийдешніх поколінь. Увага критика до соціально-політичної проблематики твору дає підстави вважати, що в його аксіологічному апараті вагоме місце займав соціологічний метод, який Дж. Орвелл до певної міри абсолютизував.

Історичні події, що позначилися на мистецькому і життєвому світогляді митця, доводить взаємозв’язок світового літературного процесу на рівні художнього мислення, «коло обігу» ідей, образів, форм. Це засвідчує і перший переклад повісті-притчі (політичної казки) «Animal Farm» українською мовою у 1947 році. Рецепція українського перекладача згущує смислове навантаження назви твору. І. Чернятинський вивів з тексту у заголовок «Колгосп тварин» своєрідний концепт «колгосп», увиразнивши, за визначенням самого Дж. Орвелла, ідею його повісті сконцентрувати увагу читачів на злочинності антилюдської системи сталінізму.

Після закінчення Другої світової війни Дж. Орвелл продовжував вважати, що основне призначення літератури – передавати читачеві конкретну ідею. Усі його твори безпосередньо чи опосередковано спрямовані проти тоталітаризму як суспіль-політичного явища. Британський письменник, живучи «ззовні» авторитарної держави, бачив ширші перспективи поза літературного контексту, відверто, часто демонстративно, декларував власні погляди, давав оцінки ідеологіям та владним системам фашизму і сталінізму.

Оцінюючи мистецькі явища своїх сучасників, письменник звертав увагу насамперед на здатність авторів викликати у читача емоції, яких часом не може дати дійсність, психологічну переконливість характерів, композиційну стрункість, особливості художньої мови. Дж. Орвелл привертає увагу читачів до небезпек і загроз, що їх породжували авторитарні режими. Він наполягав на відтворенні суспільно-історичної доби та ідеї тієї епохи, коли був написаний твір. Дж. Орвелл вважав, що у кожній національній літературі повинні бути твори, які відповідають запитам як елітарного, так і масового читача, а тому не все написане має відповідати зразкам «високого мистецтва».