Гуманістичний пафос новели Томаса Манна «Маріо і чарівник».

План відповіді

1. Актуальність теми новели.
2. Образ Чіпполи — узагальне­ний образ диктатора.
3. Опір Маріо як запорука пере­моги духовного над насиль­ством.

Опорні слова і поняття: гуманістичний пафос, масова свідомість, вождь, диктатор, натовп, «маніпулювання натовпом», гідність людини, право на почуття.

Новела «Маріо і чарівник» датована автором 1930 роком. Тридцяті роки минулого століття назавжди увійдуть в історію людства, яки роки нечуваної наруги над мільйонами людей. У Німеччині до влади прийде Гітлер і розпочне Другу світову війну. На території колишнього Радянського Союзу в ті самі роки розпочнеться масовий терор, а «всесоюзна житниця» Україна потерпатиме від голодомору. Звичайно, що Т. Манн не міг передчасно знати про всі ці події, а він відчув перші ознаки катастрофи, що насувалася, і показав в новелі «Маріо і чарівник» до яких ганебних наслідків можуть привести ідеї сучасних «вождів народу».

Тогочасна історична проблематика поєднана у новелі Т. Манна з позачасовими, загальнолюдськими питаннями. З одного боку, кавальєре Чіполла — це маленький Муссоліні, «великий вождь» Італії і засновник фашистського руху. Чіполла досконало володіє мистецтвом красномовства і вмінням маніпулювати натовпом, а талант гіпнотизерадопомагає йому зламати опір і примусити натовп підкоритися його волі. Але Чіполла — тип так званої «сильної особистості», яка має загадкову владу над людьми, їхніми думками, бажаннями і волею. Цей образ символізує не лише Муссоліні, але й усіх незчисленних диктаторів, яких знала людська історія — від царя Ірода до Наполеона.

Так і на перший погляд жалюгідний, схожий на блазня каліка-горбань Чіполла примушує молодих, сильних і вродливих юнаків підкорятися його волі.

Але проблема полягає не лише у Чіполлі, але і в самому натовпі. Феномен «вождя» і феномен натовпу — дві сторони одного явища, яке можна назвати феноменом влади. «Вождю» необхідні маси для втілення своїх задумів, а натовп, з свого боку, відчуває потребу підкорятися, він завжди готовий стати керованою армією однодумців, якщо з’явиться особистість, здатна об’єднати масу своєю волею, ідеологією, готовністю взяти відповідальність на себе.

У першій частині новели, розповідаючи про перебування оповідача з родиною на морському курорті, письменник наочно показав, що італійське суспільство завдяки фашистській ідеології перетворилося на жорстокий натовп ханжей і обивателів із завище­ною самооцінкою. Розмірковуючи над сутністю свого конфлікту з цими людьми, оповідач робить висновок, що їхній показний моралізм приховує під собою внутрішню розбещеність,притаманну рабській психології.

Тому поява у курортному містечку гіпнотизера доволі закономірна: місцеві жителі вже перетворені на масу рабів, готових підкорятися, їх воля вже зламана.

Оповідач з гіркотою зізнається, що навіть він і його дружина — люди, вільні від рабської залежності від волі вождя, неіталійці, чужинці — піддалися чарам гіпнотизера і не знайшли в себе сили захистити дітей від цього антилюдського видовища.

Чіполла, для якого оповідач знаходить такі епітети, як «важливий і пихатий каваль­єре», «самовпевнений горбань», «фігляр», не здатен викликати в людях ні приязні, ні любові, але завдяки своїй великій гіпнотичній силі здатен нав’язати натовпу свою волю. Таким чином він досягає безмежного підкорення, поваги і визнання своєї сили і влади. У свою чергу, натовп, визнаючи силу влади, ніби й сам долучається до цієї сили: вождь об’єднує його в єдиний механізм, згуртована однорідна маса сама стає силою. Цю діа­лектичну єдність вождя і народу, влади і підкорення добре розуміє Чіполла — не лише сильний гіпнотизер і видатний оратор, але й відмінний психолог.

Але, як показує оповідач, така влада над людьми антигуманна і антиприродна. Доводить це «фатальний постріл» Маріо, простого, доброго юнака, в душі якого живе щире і безнадійне кохання до дівчини на ім’я Сильвестра. Чіполла підняв це почуття на глум, тобто зазіхнув на найсвятіше у людській душі. І Маріо чинить опір. Оповідач не виправдовує вчинок Маріо, але й не засуджує молодого офіціанта. Адже усі інші спроби і протистояти вольовому тиску «чарівника» виявилися безрезультатними.

Тому винен не молодий офіціант, а всі, хто дозволив гіпнотизеру маніпулювати публікою. Не скидає оповідач і з себе частини загальної провини зате, що маленький «фюрер» Чіполла був допущений до влади. Адже він кілька разів поривався піти з вистави, але так і залишився сидіти в залі, спостерігаючи «масовий гіпноз». Чому ж він цього не зробив? Це і не дає спокою оповідачу. А в читача до нього долучаються й інші. Чому інтелігентна і гуманна людина зі сталими моральними принципами може змиритися з приходом до влади диктатора? Якими засобами особистість перетворюють на «частку натовпу» Чому ЛЮДИ не протистоять диктаторам, які рвуться до влади?

Висновок. Отже, новела «Маріо і чарівник» була попередженням людству про загрозу, яку несе національна зверхність, про необхідність захищати людську гідність. Як письменник-гуманіст Т. Манн відстоює право всіх людей, незалежно від національної і соціальної приналежності, на радість і повноту життя.