Морально-філософська проблематика й особливості поетики прози Габрієля Гарсіа Маркеса.

План відповіді

1. «Магічний реалізм» Г Гарсіа Маркеса. .
2. Органічне зрощення фантас­тики і побутових деталей в оповіданні «Стариган із крилами» як засіб розкриття вічних проблем людства.
3. Ставлення людей до янгола як символ духовного занепаду людей.

Опорні слова і поняття: «магічний реалізм», поєднання побутових деталей і фантас­тичних елементів, задоволення найпростіших потреб, мета існування, високі поривання, філософський зміст.

Габріель Гарсіа Маркес (нар. 1928 р.) — видатний колумбійський письменник, автор романів, повістей, новел. У його творчості виявилися найхарактерніші риси латиноамериканської літератури XXст., яка, перейнявши

здобутки й досягнення світової літератури, сама стала важливою складовою загально­людської культури.

У січні 1965 р. Маркес розпочав роботу над романом, до якого йшов 20 років. На 18 місяців письменник із власної волі став в’язнем свого твору. «Ув’язнення» це закінчи­лося появою роману «Сто років самотності», що вийшов друком 1967 р. у Буенос-Айресі і мав визначний успіх. Тільки за перші три з половиною роки тираж склав півмільйона екземплярів, що було неймовірно для Латинської Америки, а за її межами заговорили про нову епоху в історії роману й реалізму. На сторінках численних літературознавчих робіт усе частіше уживався термін «магічний реалізм». Саме так визначили художні особливості роману Маркеса і творів багатьох латиноамериканських письменників.

«Магічний реалізм» характеризується необмеженою свободою, з якою письменни­ки Латинської Америки переплітають і сплавляють дві іпостасі людського життя: побут і потаємні глибини свідомості.

Особливості художнього світобачення Маркеса виявилися в оповіданні «Стариган із крилами», яке увійшло до збірки «Незвичайна й сумна історія про довірливу Ерендиру та її жорстоку бабку». Органічне поєднання, навіть зрощення фантастичних елементів із побутовими деталями — одна з характерних ознак цього твору. Оповідання починаєтьсяописом побутових подій: над селищем, розташованим на березі тропічного моря, вже три дні ллє дощ, і це дошкуляє тамтешнім мешканцям, зокрема Пелайо та його дружині Елісенді; від сирості й смороду дохлих крабів захворіла їхня дитина. Але поступово з цих побутових деталей у читача виникає якийсь інший образ — чи то всесвітнього потопу, чи то початку буття, коли «небо і море були однаково попелястого кольору», а «вранці світло зробилося ще тьмянішим». Саме у цьому непевному освітленні й побачив Пелайо «у далекому кутку подвір’я» старого діда, що упав обличчям у грязюку і не міг підвес­тися, «бо йому заважали великі крила». Так Маркес творить власний, досить сумний, міф про пришестя на грішну землю янгола, про людей і земне життя. Викачаний у багніянгол — якого тримають у курнику, як свійського птаха, якого таврують і вимагають від нього негайних чудес, якого виганяють віником із дому — стає у цьому міфі символом абсурдності людського буття. Люди забули або ніколи й не знали високих поривань, сенс їхнього існування — користь і задоволення найпростіших потреб. Тому-то янголі заважає господарям дому, що нагадує про можливість якогось іншого, вищого сенсу існування. Символічний зміст мають назва оповідання та його фінал: люди не хочуть віри і и у високі істини, можливість милосердя, любові, не бажають піднестися над «багном» свого існування. І янгол перетворюється на «старигана з крилами», а спостерігаючи його злет, люди помічають тільки, що він витоптав усю городину і перетворився на «маленьку чорну цятку». Проте такий фінал не викликає відчуття приреченості людей. Янгол усе ж таки одужав і знайшов сили для нового польоту. Невипадково й Елісенда, хоча й полегшено зітхнула, коли янгол нарешті забрався від них, ще довго дивилася йому вслід.

Висновок. В оповіданні «Стариган із крилами» Г. Маркес символічно зобразив людство, яке втрачає духовність, вищий сенс існування. Ставлення людей до янгола перетворюється на символ абсурдності такого життя.