У реаліях сьогодення, основною метою роботи з молоддю є необхідність робити їх конкурентноздатними з раннього дитинства, бути дисциплінованими і готовими у всьому покладатися передусім на власні сили.

З одного боку – сьогодні Україні потрібні вільні, сміливо мислячі громадяни, талановиті організатори, які люблять свою батьківщину і направляють всю свою енергію на її процвітання. Такі люди самі собою не з’являються! Тож і наші старання націлені на формування ініціативної та самостійної особистості, наділеної творчою уявою, ініціативним мисленням.

Студентський колектив – це 20 – 30 облич (різних, несхожих) і разом з тим одне обличчя. Знати свою студентську аудиторію і знати те, що вони знають і можуть знати кожний зокрема і всі разом, – значить бути Учителем. Допомогти студентові інтелектуально піднятися до навчальної мети заняття й разом з ним бути на цій висоті – заняття, гідне Уроку Життя.

Питання не у виборі, а в конструюванні такої моделі викладач – студент – соціум, яка дозволить об’єднати переваги творчої діяльності  децентралізованого розвитку і об’єднуючого першопочатку мети отримання фахової освіти.

С. Сисоєва розглядає педагогічну творчість як цілісний процес професійної реалізації та самореалізації педагога в освітньому процесі і зазначає, що центральною ланкою педагогічної творчості є особистісно орієнтована розвивальна взаємодія суб’єктів навчально-виховного процесу, яка зумовлена специфікою психолого-педагогічних взаємовідносин. У сучасному світі не організація, а талановита людина стає базовою економічною одиницею.

Сьогодні конкурентноздатність обумовлена у першу чергу роботою мозку зі всіма його можливостями. Американський соціолог Річард Флорида пише: «Творчі здібності людини вважаються рушійною силою сучасної економіки. Креативність – здатність створювати значимі форми – перетворилась в основне джерело конкурентних переваг. Практично у будь-якій області виробництва… перемагає у кінцевому результаті той, хто володіє творчим потенціалом». Творчі здібності людини соціолог вважає рушійною силою сучасної економіки: «Прийнято вважати, що ми живемо зараз в «інформаційній економіці», або «економіці знань». Проте, більш суттєва істина полягає у тому, що сучасна економіка приводиться у дію людською креативністю». Все це має безпосереднє відношення до задач української системи освіти, ефективної молодіжної політики. Наші студенти беруть участь і стають переможцями найпрестижніших чемпіонатів світу в царині інформаційних технологій та програмування, тобто у тій галузі світової економіки, яка знаходиться на гребені світової конкуренції. Тож, «люди майбутнього» – той самий креативний клас – у нас є. А.Єрмолін – видатний педагог сучасності прогнозує наступне: «Креативний клас змінює не тільки економіку – він створює суспільну субкультуру, яка зовсім у недалекому майбутньому, скоріш за все, стане частиною національних культур, точніше, ті з них, які зуміють пережити масштабні метаморфози сучасності».

«Енергетичне ядро духовності, яке в змозі мотивувати особистість і спрямувати її до звершень блага, складається з віри, любові і совісті», писав Ш.О.Амонашвілі у книзі «Духовна основа освіти». Значить, наші емоції – це підстава для появи мотиву, який виступає сенсом навчальної діяльності.

Просто чудово, коли учасниками навчання відразу стають і вчитель і студенти: викладач навчає їх, а вони вчать викладача. Проте, є такий аспект, як потреби і мотивації.   Позитивні емоції, хороший досвід – позитивний хороший мотив. Негативні емоції – негативний досвід – це негативний поганий мотив.

Якщо студент індиферентний, байдужий до всього і взагалі ніяких поглядів немає,  тоді мала віра в себе продукує малі бажання. Малі бажання, логічно, – мляві амбіції. мляві амбіції можуть породити тільки дріб’язкові цілі. Якщо у молоді  дріб’язкові цілі, створюється ситуація неуспіху, більше того, виникає загроза формування деградуючої нації.

Ось тоді і потрібні майстерність і особливий такт креативного педагога!

Можливість творчо працювати, стимулює і студента і вчителя. Викладач має пам’ятати, що він і навчає і виховує, допомагаючи формувати молодій людині почуття поваги і відповідальності до власних дій і дій оточення. Навчання стає вихованням, яке допомагає молоді зрозуміти що є справжніми цінностями, за якими моральними нормами та законами бажано жити у цьому розбурханому економічними негараздами житті.

Дослідження лауреата Нобелівської премії І.П. Павлова свідчать: «Коли інформація подається поза інтересу, в корі головного мозку формується центр її активного відторгнення» (І. Павлов). Цікавість студентської молоді завжди потрібно враховувати!

Звідси випливає «золоте правило вчителя», яке формулює Н.В. Антоненко : «Якщо учні знаходяться в стані протесту, їм нецікаво, потрібно знайти невірний мотив і змінити, трансформувати його, запропонувати щось цікаве».

Є.М.Ільїн, видатний педагог,   писав:   «Мудра дивинка» – зовсім не химерність у характері вчителя, а підхід до дітей, точніше ставлення до них, тобто до своєї справи. Це ставлення відразу передається аудиторії й стає вже ставленням дітей до уроку, учителя, книги як джерела цікавого».

При правильно поставленому навчанні відбувається дивовижне явище: інтерес, любов до вчителя переростає в інтерес до навчального предмету і пізніше – до науки, яку він представляє.

Працювати потрібно не над технологією заради її апробації чи використання, а організувати навчальну діяльність, спрямовану на розвиток здібностей студентів, шляхом застосування інноваційних технологій у тому числі.

Розглядаючи середовище педагогічної діяльності, можна стверджувати про тотожність термінів – креативність, творча новаторська діяльність, творча здібність, обдарованість.

Важливо навчити студентів вчитися протягом життя. Створювати такі економічно-соціальні умови, за яких і здібний, і обдарований, і творчий як педагог, так і студент зможуть зреалізувати себе, змінювати світ на краще.

Отже, творчі люди – суспільні лідери ХХІ століття.

Література

1. Амонашвили Ш.А. Духовная основа образования [Электронный ресурс] Режим доступа: http://royallib.com/read/amonashvili_shalva/duhovnaya_osnova_obrazovaniya.html#0
2. Андреев В. И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности : Основы педагогики творчества / В. И. Андреев. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1988. – 228 с.
3. Антоненко Н.В. Мотивы в ноосферном образовании [Электронный ресурс] Режим доступа: https://www.youtube.com/watch?v=n6mK0yAUhU4

 

4. Антонова О. Є. Педагогічна креативність у структурі педагогічної обдарованості вчителя // Нові технології навчання : наук.-метод. зб. : в 2 ч. / Мін-во освіти і науки України, Ін-т інновац. технологій і змісту освіти. – К. ; Вінниця, 2011. – Вип. 69, ч. 2. – С. 11–17
5. Богосвятська А.І. Мотив – джерело діяльності людини. Мотиви в навчанні.
6. Воспитание свободной личности в тоталитарную эпоху: Педагогика нового времени / Анатолий Ермолин. – М. АЛЬПИНА ПАБЛИШЕР. 2014. – 262с.
7. Ільїн Є.М.. Мистецтво спілкування. // Педагогічний пошук / Упоряд. І.М.Бажова; Пер. З рос. – К.: Рад. Шк.., 1988. – 496 с.
8. Сисоєва С. О. Педагогічна творчість : моногр. / С. О. Сисоєва. – Х. : Каравела, 1998. – 150 с.
9. Сучасний тлумачний словник української мови: 100 000 слів / за заг. Ред.. д-ра філол.. наук, проф.. В.В.Дубічинського. _ Х.: ВД «ШКОЛА», 2009, – 1008 с.
10. Флорида Р. Креативний клас: люди, які змінюють майбутнє. URL: http://prepod. nspu.ru/file.php/149/met.prob.psikh./Florida_Kreativnyi_klass.pdf.
11. Яковенко Т.В. Педагогічна творчість та педагогічна креативність в контексті професійної підготовки майбутніх педагогів професійного навчання. // Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2013. № 40-41